Дано: учасниця 44 роки, яка лише один раз у житті була на скеледромі і один раз на скелях (триденний виїзд). Має спортивну фігуру та важить 49 кг. Немає панічного страху висоти/глибини.
Що було зроблено:
День 1: розлаз на трасах 4с-5b з верхньою, одна траса 5b (ближче до 5b+) з нижньою та розвіскою відтяжок. Згадали як перевʼязатись на станції та «почистити» трасу.
День 2: Леся залізла на розминку 3 траси 5а з нижньою, далі одну 6а з верхньою, одну 5b з нижньою та одну нависаючу 5с з нижньою.
День 3: відпочинок. Провели заняття з мотузковоі техніки: як закріпити напарника та звільнити руки, основні вузли, зʼїзд по закріпленій мотузці.
День 4: Леся полізла на розминку одну 5а з нижньою, далі залізла 4b з верхньою та почистила трасу за іншим учасником, далі одна 5b та одна 5с з нижньою онсайт.
День 5: 5с з нижньою на розминку, одна 6а з нижньою онсайт та друга 6а з нижньою із закріпленням та відпочинком на мотузці.
Ключові пункти завдяки яким вдалося досягти такого результату:
1. Лазіння з нижньою страховкою одразу з першого дня та відсоткове співвідношення верхньої до нижньої 1:5, 1:6. Якщо у перший день не почати лазити з нижньою, то психіка дуже швидко звикає до верхньої страховки та блокує більш стресові варіанти.
2. Поступове збільшення складності та невеликий тренувальний обʼєм. Якщо у перший день пролізти дуже багато простих трас, то на наступний день буде фізична і психологічна втома, тіло і мозок попросять відпочинок. Треба лазити не багато, але впевнено і на межі свого тренувального рівня.
3. Повноцінний відпочинок після тренувань. Дуже важливо відновлюватись після кожного дня на скелях: не ходити ввечері по закладах, не пити алкоголь, повноцінно харчуватись і спати від 8-ми годин. Це дає організму максимально відновитись та не відчувати втоми наступного дня.
4. Долазити всі траси з нижньою. Наш мозок завжди шукає легких шляхів та користується будь-якою можливістю спростити собі життя. Тож якщо почати не долазити траси на ключових місцях, мозок швидко знайде 1001 аргумент на користь того, що це так і має бути і ця конкретна траса дуже важка і її неможливо пролізти з нижньою. Якщо ж кілька разів перебороти себе та все ж таки пролізти складне місце, то з кожним наступним разом лізти буде все приємніше і зʼявитись мотивація пролізти ще більш складну трасу.
5. Не фокусуватись на зривах та не тренувати їх. Звучить парадоксально, але на трасах 5-ї категорії складності завжди є наступні комбінації: хороші ноги та погані руки, або хороші руки та погані ноги (нависання). Треба сконцентруватись на вмінні читати трасу та знаходити зручні місця для встібування і відпочинку. Зриви, на мою думку, треба починати тренувати при переході на траси 6-ї категорії складності.
Леся в цьому пункті має достатньо консервативний підхід і не одноразово попереджала мене, що у неї є діти і вона має повернутись додому цілою та неушкодженою.
6. Робота ніг. Правильна постановка ніг і лазіння на ногах, а не на руках – це фундамент скелелазіння. У Лесі з цим було все добре, вона інтуїтивно відчувала розклад рухів та баланс.
7. Скельні туфлі. Леся позичила у друзів вже розношені НЕ агресивні скельники Scarpa Saltic. Розношені, але достатньо щільні скельні туфлі допомагають лізти по малих зачіпках (мізерах) та не відволікають від лазіння дискомфортом і болем.
Висновок. Щоби пролізти 6а онсайт треба:
– мати добрий баланс і лізти на ногах;
– лазити у скельниках, які добре розношені та не спричиняють дискомфорту;
– налаштовувати себе позитивно (я можу пролізти цю трасу) та не концентруватись на поганому (отут зараз зірвусь над відтяжкою і вбʼюсь);
– переходити на лазіння з нижньою страховкою одразу в перший день після розлазу;
– не міняти трасу поки не пролізеш її з нижньою, не спускатись вниз не зробивши 3 спроби пролазу складного місця;
– не лізти багато простих трас, лізти 4-5 трас на день але більш складних;
– повноцінно відновлюватись після кожного дня.
